Вимірювання температури на виробництві: перетворювачі (датчики) температури, їх характеристики та вибір

Цією статтею ми відкриваємо цикл публікацій, присвячених засобам промислової автоматизації. Тема, звісно, далеко не нова, зайшовши в будь-який цех будь-якого виробничого підприємства ми зіштовхнемося з різноманітною купою «шкафчиків», на яких блимають різнокольорові «лампочки», дофіга всіляких «кнопочок», дисплеїв, перемикачів і т д. З «шкафчиків» довгими ланцюгами тягнуться різного діаметру і кольору проводи, інколи вони охайно вкладені в металеві короби, або взагалі заховані від цікавих очей присутніх, а інколи валяються прямо на підлозі, схожі на порцію щойно приготовлених спагеті аль-денте якимось шефом в ресторані біля озера Комо, через які вже далеко не одного разу перечіпався технолог. Буває різне. Але тим не менш, всі ці проводи виконують свою основну функцію – передачу енергії від однієї точки до іншої, або, якщо по простому - з’єднують різні частини, блоки, механізми, тощо в єдину систему.

Так от, деякі з цих проводів, які зазвичай називаються сигнальні, слугують для підключення датчиків. Що таке датчик? Пояснюю – це елементи технічних систем, які призначені для вимірювання, контролю, сигналізації, регулювання, керування якимись пристроями або процесами. В системах автоматизації нашого часу є велика купа всіляких датчиків. І кожен із них виконує свою функцію. Деякі із цих функцій лежать прямо на поверхні - з назви датчику, наприклад – перетворювач тиску (датчик тиску, тут по різному їх називають, але сума від цього не міняється) – вимірює тиск, перетворювач рівня – хм, вимірює рівень, датчик температури – і знову дуже просто, вимірює температуру. А деякі датчики в назві не несуть ніякої корисної інформації, і без пузиря чергового звернення до чату GPT буде складно розібратись, що до чого – індуктивні, ємнісні, фотодатчики, ультразвукові, тензодатчики, енкодери, інклінометри, можна ще досить довго перераховувати.

Ми сьогодні зупинимось на датчиках температури. Взагалі візьмемо навіть трішки ширше, поговоримо про вимірювання температури на виробництві. Піду поміняю назву статті. Таке буває, хочеш зробити одне, а в процесі якісь зовнішні, або внутрішні фактори змушують ввести корективи. До речі в автоматизації це дуже розповсюджене явище. Замовники, якщо не кожен, то через одного так точно, вважають, що буде дуже доречним ввести зміни в проект, коли він вже готовий. Спеціалісти DDBI завжди з розумінням ставляться до цього, тому ще на стадії затвердження ТЗ багато часу витрачають на обговорення різних, здавалося б дрібниць, які потім будуть відігравати значну роль. Це була хвилинка реклами, можу собі дозволити, тому що все одно це читати ніхто не буде, а ключові слова для пошукових систем самі себе не поставлять. А ще я далі по тексту буду рандомно вставляти рекламні теги, не звертайте уваги.

Вимірювання температури – база в системах автоматизації, фундамент. Вимірюють температуру продукту, середовища, якоїсь сировини, з якої щось виробляють, якогось інгредієнту, температуру повітря і т д. Як же це відбувається. Розглянемо найрозповсюдженіші варіанти:

 

1. Контактний метод вимірювання температури.

1.1. Манометричний термометр.

Зовні схожий на манометр (Рис.1). І принцип дії схожий, оснований на вимірюванні тиску рідини або газу в замкнутому просторі, який змінюється при коливанні температури. Ця штука монтується прямо на місце вимірювання і звідти вже нікуди не дівається. Дізнатись яка температура середовища дуже просто – на яку цифру показує стрілка – така й температура. Є варіанти заповнені гліцерином – антивібраційні. Є різні за діаметром – щоб краще бачити, різної різьби – М20х1,5, G1/2, а також різного підключення – аксіальні і радіальні (штуцер знизу термометра, або ззаду (мабуть не літературне слово, але ворд не підкреслив, тому будемо юзати). Основні переваги даного методу – простота. Як простота установки, так і простота експлуатації. Поставив і забув. Недоліки – щоб дізнатись температуру – потрібно близенько підійти, навіть якщо там циферблат розміром з футбольний м’яч, вже не кажучи про досить невеликого діаметру. А підійти на виробництві можна далеко не всюди. Плюс їх потрібно частенько протирати ганчіркою. Ну і треба розуміти – що це розхідний матеріал. Ремонту вони майже не підлягають, та і по ціні це не доцільно. DDBI – надійний постачальник засобів промислової автоматизації.

Рис. 1

 

1.2. Переносні вимірювачі температури.

Призначені для вимірювання температури різноманітних середовищ. За допомогою зовнішніх термоперетворювачів можна здійснювати оперативний контроль температури. Суть в чому. Це такий пристрій, схожий на звичайний мультиметр (Рис.2),

Рис. 2

 

до якого підключають різноманітні щупи (Рис.3). Тобто підійшов куди тобі потрібно, вставив щуп, або притулив його до чогось і на екрані показує температуру. Звичайно, щуп треба підбирати окрім того, що по його виконанню, так і по температурі, але про це детально поговоримо в наступному варіанті. Переваги – завжди в кишені КІПовця, можеш міряти температуру всього, до чого дотягнешся. Не боїться морозів, так як в кишені КІПовця немає морозів. Недоліки – знову ж таки не всюди дотягнешся, щоб поміряти. Це метод точкового вимірювання. Поміряв, пішов випив кави, потім через деякий час знову поміряв, але якщо треба міряти наприклад на протязі години – то це не про цей пристрій. Ну і час від часу потрібно міняти батарейку.

Рис. 3

 

1.3. Система – датчик + пристрій (контролер).

Ось тут зупинимось більш детально, тому що така система зустрічається найбільше на сьогоднішньому виробництві.

 

По-перше датчик. Можуть бути різного виконання, і різного принципу дії. Давайте розглянемо варіанти по принципу дії. Основних їх 2 – термопари і термометри опору.

Термометри опору (ТО)

Термометри опору (ТО) - принцип дії їх ґрунтується на зміні опору залежно від температури. Ця залежність називається Номінальною статичною характеристикою. Або НСХ. Запам’ятайте ці три літери, це важливо. В природі термометри опору бувають платинові і мідні. Можливо є ще якісь, але я не зустрічав. В чому різниця? Ви скажете, ну і їжаку зрозуміло, платинові дорогі, мідні не такі дорогі. Хоча, якийсь Микола з села Малі ….ані з цим би звичайно посперечався. Так воно то так, але не зовсім. Там тієї платини як кіт наплакав. Та і міді також. А основна різниця в температурному діапазоні. Мідні термометри опору вимірюють температуру в діапазоні -50 …. +150 градусів по Цельсію. А платинові -50 …. +500 градусів С. Тепер, у мідних ТО є дві основні НСХ – 50М і 100М, різниця в тому, що при 0 градусів опір 50М – 50 Ом, 100М – 100 Ом, а діапазон вимірюваних температур у них однаковий. А у платинових розрізняють НСХ – 100П, Pt100 і Pt1000. У 100ок по аналогії з мідними опір при 0 градусів С – 100 Ом, а у Pt1000 – 1000 Ом. Чим вони відрізняються? Ну 100П – це радянський стандарт. До речі як і мідні обидва 50М і 100М (совєтскоє качество). Pt100 – це світовий стандарт, самі надійні, самі розповсюджені, самі сумісні з багатьма приладами і контролерами. Pt1000 – кажуть що вони краще працюють, коли є велика довжина проводу між датчиком і приладом/контролером, а ще типу вони більш точні, але в варіанті 2-ух провідної схеми з’єднання і більш чутливі. Але то все фігня. Якщо ви на заводі знайдете датчик Pt1000 і вирішите, що в ньому більше платини ніж в Pt100 – то нічого подібного. До речі, стосовно схеми з’єднання, трішки поговоримо і про це. Відразу дивимось на картинку – Рис. 4

Рис. 4

 

Що тут бачимо. 2-дротова – ну все зрозуміло, проволока з 2-ма кінцями, десь посередині чутливий елемент. 3-дротова – тут фішка в тому, що додатковий провід компенсує вплив опору виводів на вимірювання температури. І, скажу вам по секрету – саме такий варіант є таким собі стандартом. 4-дротова – те саме, що і 3, але тут вже є можливість підключити 1 датчик до 2-ух приладів одночасно. 2х2 – схема з двома чутливими елементами. От якщо потрібно підключати до 2-ух приладів – то краще брати такий варіант. Якщо з одним чутливим елементом щось станеться – є надія, що інший ще попрацює.

Ну і залишилось декілька слів сказати про клас допуску термометрів опору. Просто вставлю табличку – рис. 5

Рис. 5

 

Як бачите – різні границі відхилення від НСХ. Так от майже 99.9% всіх датчиків, з якими я зіштовхувався були з класом точності В. Але, якщо вам потрібна висока точність і вам виробник каже, що він може зробити датчик з класом А – не бачу жодних перешкод.

Ну що ж, про термометри опору наче все сказав, принаймні про речі, які невидимі для ока. Про варіанти їх виконання, поговоримо після того, як трішки розберемося з Термопарами. Погнали.

Термопари

Термопари – чутливий елемент термоелектричного перетворювача у вигляді двох ізольованих провідників із різнорідних матеріалів, з'єднаних на одному кінці, принцип дії якого ґрунтується на використанні термоелектричного ефекту для вимірювання температури. Ось, скопіював з Вікіпедії. І тут можна почати умнічать, що в основі термопар лежить ефект Зеєбека, ми в універі казали ефект Заєбаки, лол. І що він полягає в тому, що при появі різниці температур між місцем контакту двох різнорідних провідників (робочим спаєм) і вільними кінцями (холодним спаєм) з’являється температурна ЕРС. Величина цієї ЕРС залежить від значення різниці температур. А тепер по простому. Є спай 2-х проволок (відразу фіксуємо той факт, що схема з’єднання термопар – 2-дротова), і при зміні температури – міняється ЕРС між цим спаєм і вільними кінцями проволоки. Є декілька основних видів термопар:

• Хромель – алюмель;
• Хромель – копель;
• Платина – платинородій;
• Ніхросил – нісил;
• Залізо – константан.

Насправді їх більше, але то вже для гурманів. В чому в них різниця? Я думаю ви вже здогадались – у вимірюваному діапазоні температур – це основне. Ну а ще у допустимих відхиленнях і звичайно в їх ціні. Спробуємо об’єднати все в одну табличку:

НСХ	Клас допуску	Діапазон вимірювання	Границі допустимих відхилень ТЕРС від НСХ
К (ХА)	2	-40…+333 °С включ. понад 333…1300 °С	± 2,5 °С ± 0,0075 t °С
L (ХК)	2	-40…+360 °С включ. понад 360…600 °С	± 2,5 °С ± (0,700+0,005 t) °С
J (ЖК)	1	-40...375 375...600 (750)	± 1,5 (для -40...375) ± 0,004|T|* (для 375...600 (750))
N (НН)	1	-40...375 375...1000	± 1,5 (для -40...375) ± 0,004|T|* (для 375...1000)
S (ПП)	2	0...600 0...1600	± 1,5 (для 0...600) ± 0,0025|T|* (для 600...1600)

 

Трішки підсумуємо. В таблиці вказані максимальні діапазони вимірювань. По факту ж, зараз ХА виготовляються до 900 – 1000 С, ХК – до 600 С, ЖК – до 600 С, НН – до 1000 С, ПП – 1250 С.

Виконання (форм-фактор). Як ви мабуть здогадались, то всі ті речі, про які ми розмовляли вище стосовно термометрів опору і термопар – були невидимі для ока. Як же ці датчики виглядають зовні, в чому їх відмінності, плюси і мінуси – розповідаємо далі. Будемо відштовхуватись від варіантів, які доступні до замовлення у нашій організації. В принципі, великої відмінності між різними виробниками по виконанню перетворювачів немає. В основному тільки в назві. Основа – це металева трубка (переважно з нержавіючої сталі) діаметру 6\8\10 мм, різної довжини. Саме в цю трубку і монтується чутливий елемент ТО або термопар, а ввесь інший простір заповнюється піском. Тобто в середині металевої трубки, на самому кінці знаходиться чутливий елемент. В випадку термометрів опору – та сама частинка міді або платини, а в випадку термопар – робочий спай. І від того елементу і аж до самого кінця трубки виходять проводи. І все це засипається піском. Зафіксували. Тепер, як ми вже не одного разу робили в цій статі, виділимо основні 2 групи датчиків по виконанню:

1. Перетворювачі температури з комутаційною головкою.

2. Перетворювачі температури з кабельним виводом.

Рис. 6 - Перетворювачі температури з комутаційною головкою

Рис. 7 - Перетворювачі температури з кабельним виводом.

 

Навіщо це зроблено? Та для зручності. В чому фіча. Якщо ви відразу знаєте необхідну довжину кабелю від місця де буде вмонтований датчик до місця, де буде знаходитись пристрій або контролер, до якого буде під’єднуватись цей датчик – ви відразу можете замовляти датчик з кабелем. Тому що виробник ставить кабель, який 100% підходить до цього датчику, зазвичай він екранований, в металевій обмотці, витримує заявлені температури і т д. Але, як ви вже зрозуміли – його не можна буде від’єднати від датчику. І це не дуже, адже бувають моменти коли хочеться від’єднати кабель від датчику, а не діставати сам датчик з технологічної лінії. Тому все таки біль універсальним рішенням є датчик з комутаційною головкою. Окремо датчик – окремо кабель до нього. На комутаційній головці є кришка, яка поступальними обертальними рухами проти часової стрілки дуже легко відкручується. Там є клеми, до яких кріпиться кабель. Потрібно - приєднали, захотіли – від’єднали. А ще довжину кабелю можна підбирати, яку вам заманеться. Припустимо сьогодні датчик стоїть на одному місці, завтра потрібно його поставити на інше – не проблема, поїхали на базар, купили кабель потрібного перерізу і потрібної кількості жил і вперед. Але це тільки для термометрів опору! З термопарами так не працює. Для них є правило – якщо це термопара Хромель-Алюмель – то і кабель має бути Хромель-Алюмель і так само Хромель-Копель і т д. Це важливо!

Далі, незалежно від того чи це термоперетворювач з комутаційною головкою чи з кабельним виводом – в нього може бути штуцер на трубці, а може не бути. Тобто, якщо ви хочете просто кудись запхнути датчик, вам не потрібно щоб там було жорстке кріплення, там нічого не буде витікати, протікати – то штуцер не потрібен. А якщо все таки потрібно, щоб датчик чітко сидів на своєму місці, не йорзав, то штуцер потрібен. Найчастіше зустрічається штуцер М20х1,5. Є варіанти з дюймовою різьбою G1/2, G1/4 і так далі. Працює це наступним чином. Наприклад є трубопровід, нехай буде з молоком. Ми на молокозаводі. Все з нержавійки, стоять баки блискучі такі, в яких пастеризується молоко. А щоб молоко дісталось до тих баків, воно проходить по трубам, де проходить механічну фільтрацію і т д. Потрібно вимірювати температуру молока на цьому етапі. Береться датчик з штуцером з різьбою М20х1,5 (на Рис 6, 7 видно), звичайно занурювана частина також із нержавіючої сталі. Занурювана частина – це все, шо знаходиться нижче штуцера, все що вище – буде зовні. На трубопровід вварюється бобишка (Рис. 8), на якій також нарізана різьба М20х1,5. І потім датчик вкручується в бобишку.

Рис. 8

 

І все, датчик щільно сидить, нічого не протікає, все добре. Кхм, хоча з молоком трішки не вгадав я, що вибрав цей приклад, адже це харчова промисловість і ось такі місця, там де є такі закуточки, де може бути застій продукту – їх не має бути. Тому в нашому варіанті крім бобишки рекомендовано ставити ще й захисну гільзу (Рис. 9).

Рис. 9

 

Ось така гільза вкручується в бобишку, а датчик вже вкручується в таку гільзу. По-перше, ми мінімізуємо кількість місць де може відбуватись застій продукту, по-друге можна діставати датчик без розгерметизації системи, що дуже зручно, наприклад, для заміни датчика. Такі гільзи також використовуються в агресивних середовищах.

Тепер, ще пару слів про виконання, штуцер може бути в деяких випадках підпружинений. Інколи може бути рухливим, інколи нерухомим. Все залежить від задачі і від зручності експлуатації. Окремо виділю 2 виконання датчиків, 1 – для вимірювання температури повітря (Рис. 10), 2 – накладного виконання (Рис. 11), наприклад там де немає можливості помістити датчик в середовище, то можна його прикласти до місця, де потрібно виміряти температуру. Як подорожник.

Рис. 10

Рис. 11

 

Кожен із датчиків, розглянутих в цьому розділі, сам по собі не працює. Він під’єднується або до якогось пристрою, або до контролеру. В цій статі ми їх розглядати не будемо, тому що вона і так вийшла більше, ніж планувалось, а якщо ми ще підемо по пристроях – то це буде ціла книга. Про них поговоримо в одній із наступних статей. Просто кину сюди картинку, як вони зазвичай виглядають (Рис. 12)

Рис.12

 

2. Безконтактний метод вимірювання температури.

Так, мова буде саме про пірометри. Пірометр – пристрій для безконтактного (дистанційного) вимірювання температур об’єкту.

По своєму виконанню пірометри бувають: непереносні (стаціонарні) та переносні. Стаціонарні чітко встановлюються в одному місці, і безперервно вимірюють температуру. Я з такими зіштовхувався на виробництві напівпровідників. Там хімічна реакція відбувалась в реакторі при температурі 2000С, і щоб вимірювати температуру на кремнієвих прутнях в реакторі були передбачені оглядові віконця, на які власне і направлялись пірометри. Сигнал по оптоволоконному кабелю потрапляв відразу на аналогово-оптичний перетворювач і вже звідти на контролер. Виглядають такі пірометри приблизно як на Рис. 13

Рис. 13

 

Переносні мають невеликі розміри, а також спеціальну форму, зручну для експлуатації. Більшість з вас їх могли бачити в Епіцентрах під час піку Covid19, коли на вході робили вигляд, що всім міряли температуру. На всякий випадок також залишу фото (Рис. 14)

Рис.14

 

Для того щоб дізнатись, як вони працюють, давайте сконцентруємо увагу на Рис. 15.

Рис.15

1– кнопка увімк/вимк, 2 - інфрачервоний датчик, 3 – електронний перетворювач, 4 – вимірювальний пристрій, 5 – корпус, 6 – теплове випромінювання, 7 – вимірювальний об’єкт, 8 – система лінз, 9 – дисплей.

 

При наведенні на об'єкт вимірювання 7 і натисканні кнопки увімкнення/вимкнення 1 прилад включається, теплове інфрачервоне випромінювання 6 від об'єкта вимірювання 7 фокусується оптичною системою лінз 8 і передається на інфрачервоний датчик 2 (ІК діод). Останній перетворює отримане випромінювання в електричний сигнал, пропорційний його потужності (а отже, і температурі об'єкта). Електричний сигнал від датчика 2 перетворюється електронним перетворювачем 3 і надходить на вимірювальний пристрій 4, де обробляється, конвертується в значення температури (у градусах) та виводиться на цифровий дисплей 9.

Давайте розглянемо характеристики пірометрів на які треба звертати увагу:

• Показник візування – від цього параметру напряму залежить точність вимірювання, це співвідношення яке пов’язує між собою відстань S, з якої проводиться вимірювання, і діаметр D області вимірювання у вигляді кола (плями) Рис. 16.

Рис.16

 

Цей параметр можна інтерпретувати так:

1) відстань вимірювання завжди в S разів більша ніж діаметр D області вимірювання;

2) з відстані S можна виміряти температуру області діаметром D;

3) для діаметра плями D відстань візування не повинна перевищувати S, де S – більше (значення) тощо.

За допомогою рисунка 16 можна визначити, що оптична роздільна здатність зображеного на ньому пірометра: S:D=30:1, тобто:

1) відстань S завжди у 30 разів більша за діаметр D;

2) з відстані 30 см (м, мм, …) можна виміряти температуру області діаметром 1 см (м, мм, …);

3) для діаметра плями 1 см (м, мм, …) відстань візування не має перевищувати 30 см (м, мм, …).

Таким чином, можна виділити 3 випадки використання ІЧ пірометрів (див. рис. 17): правильний, небажаний (або критичний) та неправильний. У першому випадку область візування значно менше від загальних розмірів об'єкта (рис. 17а). У другому випадку (рис. 17б) «коло» вимірювання повністю охоплює частину об'єкта, не виходячи за його межі. Останній випадок (рис. 17в) – неправильний – є прикладом того, як не можна використовувати безконтактні датчики температури через неточні або некоректні одержувані показання.

Рис.17

• Показник чорноти. Відразу спадає на думку якийсь чорний гумор, але ні. Різні об'єкти (чи одні й ті самі об'єкти, але у різних умовах) мають різну здатність випромінювати та поглинати енергію у вигляді електромагнітних хвиль. Це означає, що для точного вимірювання температури конкретного об'єкта необхідне точне значення його показника чорноти. Тобто, співвідношення випромінюваної енергії та енергії, що поглинається, яке може приймати значення від 0,01 до 0,99. Цей параметр дуже важливий, оскільки саме неправильно підібраний коефіцієнт випромінювання найчастіше є основним джерелом похибки та неточних або некоректних даних.

За цим показником пірометричні датчики поділяються на дві великі групи: з фіксованим значенням (як правило, 0,95) і регульовані. Представники останньої групи, безумовно, більш універсальні та придатні для вимірювання температури будь-яких матеріалів та об'єктів згідно з температурним діапазоном пристрою.

Якщо ви знаєте, температуру якого саме об’єкту хочете вимірювати, але не знаєте коефіцієнт випромінювання цього матеріалу – звертайтесь в DDBI і наші спеціалісти з радістю Вам в цьому допоможуть.

• Похибка вимірювання. Цей параметр прямо вказує на точність одержуваних даних без урахування додаткових факторів, тобто враховуються лише технічні особливості пристроїв без зовнішнього впливу. Неправильно підібраний коефіцієнт випромінювання або занадто велика відстань вимірювання, коли в область візування потрапляють інші об'єкти, можуть лише збільшити похибку (чи зменшити точність). Зазвичай нормальний показник коливається в діапазоні від 2 до 0,5%.
• Температурний діапазон. Обмежується мінімальним та максимальним значеннями, які доступні для вимірювання конкретним пристроєм. Однією з головних переваг пірометрів, яка ґрунтується на принципі їх роботи, є можливість вимірювання мінусових, високих та надвисоких температур (до 3000-4000°C).
• Лазерний цілевказівник. Для більш точного орієнтування, наведення на об'єкт та позначення області виміру сучасні пірометри оснащені лазером. Тобто є варіанти з ним, або без нього. Раджу брати з ним, тому що без нього то взагалі якась фігня.
• Швидкодія (показник інерції, інерційність, час відгуку). Інфрачервоні термометри, як і контактні датчики температури, характеризуються часом реакції або спрацьовування. Вона визначається часовим проміжком з моменту зміни потужності теплового випромінювання на вході в об'єктив пірометра (і відповідно температури) до моменту формування вихідного сигналу з відхиленням не більше 2% значення на дисплей.
• Сигналізація досягнення налаштованих мінімуму/максимуму. У сучасних ІЧ датчиках температури передбачена сигналізація (візуальна та/або звукова) про досягнення та перевищення встановлених верхньої та нижньої меж або уставок (меж, значень).

Головні переваги використання пірометрів:

• контроль температури на відстані (далекій та близькій);
• дуже широкий температурний діапазон вимірювань (включаючи мінусові, високі та надвисокі температури);
• висока точність (для такого класу вимірювачів);
• дуже короткий час реакції (інерційність - 1 с і менше);
• можливість проводити вимірювання без втручання у конструкцію чи будову об'єкта та/або хід технологічного процесу;
• портативність, компактність та невелика вага;
• вимірювання температури у важкодоступних та небезпечних для життя та здоров'я місцях;
• надійність;
• вимірювання температури чутливих поверхонь, швидкоплинних та динамічних процесів.

 

Ну ось якось так. Якщо швидко і не дуже вдаючись в подробиці. Мабуть десь тут потрібно буде вказати назви датчиків які ми продаємо, знову ж таки для пошукових систем. Мій колега мабуть цим займеться )), а то я й так вже довго тягну з випуском цієї статті, всі дедлайни згоріли.

Наостанок давайте все таки навчимось правильно підбирати датчики температури для вашого виробництва, або під вашу задачу. Знову ж таки, дуже швидко. Якщо вам потрібно постійно, або ж на протязі якогось часу вимірювати температуру на об’єкті, до якого у вас є змога дотягнутись і встановити там датчик – то однозначно система датчик/прилад. Це надійна система, випробувана роками. Більш того, окрім просто індикації температури більшість пристроїв можуть ще й її регулювати. Але про це в наступній статті. Пристрій можете встановити де вам зручно, хоч на стіні, хоч в шафу, хоч на дверцята шафи. Така система досить бюджетна, проста в установці, налагоджені і в експлуатації. Якщо хочете зекономити – можете поставити просто манометричний термометр, якщо вам це буде зручно. Про їх мінуси писав вище. Якщо потрібно вимірювати температуру вище 1000 градусів – дивіться в сторону пірометрів, якщо там є змога ним вимірювати. Ну ок, на 1000 і 1100 ще можна поставити термопару, але якщо більше – точно пірометр. І пам’ятайте, щоб щось виміряти – треба почати вимірювати і все виміряється. Ну ви зрозуміли, «сєгодня в завтрашній дєнь нє все могут смотреть…». А якщо у вас виникнуть якісь труднощі – звертайтесь до спеціалістів DDBI, ми в цьому океані плаваємо досить давно і з легкістю вирішимо всі ваші задачі. Адіос амігос.